Зі щоденника Івана Боберського (1873–1947), українського педагога і громадського діяча, у квітні 1919 р. – референта пропаганди у Державному секретаріаті військових справ ЗУНР, який перебував у Станіславові:
Вчера була провіра цілого міста, які люди живуть по домах. Власник друкарні Вайденфельд бажає довідатись дещо, які новини приносять часописі про війну з поляками. Добровольський хоче одержати пашпорт. На обіді в харчівні бавить всіх Федорчак своїми веселими оповіданнями. Даю Яцуні гроші на плити і хемікалія. Відпоручники соціялістів приходять по папір. Гарасевич нарікає. Бородієвич каже, що Рудки взяті. Всякі дурниці плещуть люди. Індишевський каже, що Волощук мовчить. Ґорук і Дудинський розповідають мені про дезертира, що з крісом втік зі стійки. Йду з вечері з Ґоруком і говорю, що буде, як вийде папір.
