Епізод 354: Петро Курінний, 19 грудня 1916 року

Зі щоденника Петра Курінного (1852–1931), українського адвоката, громадського і кооперативного діяча, у 1916 р. – мешканця Умані:

Сцена: вояк продає мило. Питаю: навіщо продає, адже йому знадобиться. «Що ж робити! – каже. – Іду на фронт. Носитися з ним незручно, а гроші потрібні». Даю йому 30 коп. та попросив не продавати мило. «Покірно дякую вам», – відповів, бере гроші та пішов спантеличений несподіваною комерцією, коли і гроші, і мило залишаються у нього.

Сьогодні неприємне враження справила на мене поведінка вояків, які від'їжджають на фронт. Завдяки свободі на один день вони «перепилися». Вештаються вулицями, лаються, шумлять, пристають до перехожих, бешкетують.

Це наводить на думку про народне алкогольне лихо. Що було б, коли б не була заборона вживання горілки? Страшно подумати...

(запис передатовано відповідно до григоріанського календаря)

(Щоденники Петра Федоровича Курінного. Врятований та збережений літопис Умані початку XX століття, упорядкування Юрія Торгала, Валентини Устинової, переклад з російської Валентини Устинової (Умань: ВПЦ «Візаві», 2020), с. 143–144)

Ілюстрація: роздача вина з нагоди Різдва в 267-му піхотному полку російської армії, грудень 1916 (січень 1917) р.