Епізод 323: Софія Русова, 18 листопада 1930 року

Зі щоденника Софії Русової (1856–1940), української письменниці, громадської і культурно-освітньої діячки, у 1930 р. – мешканки Праги, професорки педагогіки Українського педагогічного інституту:

Сегодня день лекцій і вдруг з другого курсу новий досить молодий слухач гарно якось вслухається в мою методику і наприкінці оказивається, що він Кошович і тільки-що втік з України, де учителював на Херсонщині, і пропонував, що прочитає в мойому семінарі Соц. Інст. виклад за становище середньої освіти на Україні. Підходив до мене Монюк і скаржився, що коли він записався в члени Педагог. Тов., в якому головує Сірополко, то йому одмовили в принятті за неморальністю.

Боже! Які знайшлись судьи і чим це Монюк – наш студент – виявив свою неморальність.

Протест розіслали ми скрізь і тепер приходять на моє імя відповіді-співчуття – з Мюнхена, з Відня. Вернулась дуже пізно з лекції, дуже скучила за Романом. Був Ал. Павл., гарно співав укр. і чеш. романси. Дітям дочитала «Судний День» Короленка. Конечно, по-укр. Дома Оля, Люба, Рая мили вікна, двері, а то присилали вчора якогось робітн., щоб підбілить їх, а він сказав, що вони такі брудні, що він не може красить, ми перелякались, що він в контору скаже, але сегодня вже усе добре обійшлось.

2 дня тому загубила 50 корон, гірко-гірко плакала і тепер не можу забути.

Написала прохання до Межинарод. Червоного Хреста, щоб прислали в Галичину по селах санітарний отряд.

(Софія Русова, Мемуари. Щоденник, упорядник Володимир Сергійчук (Київ: Поліграфкнига, 2004), с. 314–315)