Епізод 321: Марія Струтинська, 16 листопада 1941 року

Зі щоденника Марії Струтинської (1897–1984), української письменниці та журналістки, у 1941 р. – мешканки Львова:

Від десяти днів у мене – мама! Знову маю, вперше від початку війни, дім, захист, вигоду. І хоч над нами стоїть ще легким туманом сум – мама дуже оплакує татка – то життя знову стало можливим.

Сьогодні була на похоронах д-ра Костя Левицького. Служба Божа в церкві Св. Юра – Клементій Шептицький такий стилево-візантійський в жалобних ризах, ректор Сліпий (він потайки висвячений єпископом 1939) у митрі і всьому блиску на проповідальниці. Дуже гарний, дискретний хор.

Церква була перерізана впоперек, згори вниз, велитенською чорною оксамитною завісою, з великим, фіолетним хрестом посередині – по боках жовтоблакитні прапори. На самій горі, як золота спряжка – тризуб.

Лавки заповнені нашими нотаблями – вся еліта Західних Земель, так багато ще їх! Там відчула, що наше життя йде все ж самостійно попри те, німецьке, і хоч ми не знаємо, що може прийти завтра – у нас своя власна сила, що її не можна знищити з-зовні.

Виходу похоронів не бачила, мусіла побігти погрітися. Потім перестріла довжелезний похід на площі Міцкевича. І, хоч оркестри – їх було більше – дещо й фальшували, враження було гідне, величне.

Німці дійшли до Криму, але вгорі – спинилися під Москвою, під Ленінградом. На Заході – нальоти на німецькі міста, сотні літаків зразу.

У нас – великі дискусії. Одні, як Дзісь, твердять, що німці знищать большевиків, інші в це не вірять. Дехто каже, що навіть у самій Німеччині старше покоління ставиться до цього скептично. Але, ніхто не вірить, щоб Німеччина перемогла аліянтів. Буде так, пророкують, що і Німеччина й Англія будуть украй знищені війною, помиряться, а тоді німці мусітимуть рахуватися з народами, що окупували. А на Україні німці загубляться, не зможуть її опанувати...

Тимчасом – поводяться там ще гірше, як тут.

(Марія Струтинська (В. Марська), Далеке зблизька (Вінніпеґ: Видавнича спілка «Тризуб», 1975), с. 155–156)