Зі щоденника Джорджа Орвелла (1903–1950), англійського письменника і журналіста, який у жовтні 1938 р. перебував у Марокко:
У середині дня, як і раніше, дуже спекотно. На базарі продаються великі шматки верблюжого сала (очевидно, з горба), дуже білого, як свиняче. Кажуть, що їдять його тільки «люди з гір».
Дерев’яні ложки тут вирізають маленьким теслом, з великою спритністю, доки утворюється заглибина; закінчують же інструментом на кшталт напівкруглого долота (але заточеного по бічному краю), а потім – наждачним папером. Є ложки у 2 або 3 фути завдовжки, лопать завбільшки з чайну чашку. Роблять їх здебільшого діти – так само і дерев’яні плуги, дуже примітивні (і продаються в таких кількостях, що служать, напевно, всього рік).
Ілюстрація: Марракеш у 1938 р.
