Зі щоденника Володимира Малика (1921–1998), українського письменника, у 1976 р. – мешканця Лубен:
В суботу приїхали діти. Сьогодні вранці поїхали поїздом до Києва. Дорослі діти. Розумні. Здоров’я б їм та щастя в житті!
Потроху (зовсім небагато) працюю над повістю. Ось-ось напишу заключні розділи, а потім візьмуся за середину.
Турбує стан здоров’я. Кардіограма показала блокаду правої ніжки. Останнім часом з’являються тупі, легкі, не інтенсивні болі, зрідка – аритмія. А ще мучить спрага і сухість у роті. Це не діабет. Не п’ю. Хочеться тільки змочити рот холодною водою. Або порушення іннервації слинних залоз, або це азотемія при простатиті (що більш ймовірно, зважаючи на мій вік).
Вчора одержав від В. А. Боярського листа. Пише, що зустрічався з Левчуком і той порадив написати заявку на сценарій «Таємний посол». Вчора ж відіслав таку заявку в Москву, а звідти брати Боярські відправлять Левчуку в Київ...
Мало вірю в те, що буде фільм. А хотілося б...
(Володимир Малик, Синя книга: щоденник (записки для себе). 1958–1998 (Полтава: ТОВ «АСМІ», 2011), с. 112)
(Володимир Малик, Синя книга: щоденник (записки для себе). 1958–1998 (Полтава: ТОВ «АСМІ», 2011), с. 112)
