![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Зі щоденника Марії Ґаклік (1912–1988), польської журналістки і вчительки, у березні 1940 р. – мешканки Львова:
Тягала вугілля. У Горішньої нічого не знайшлося [з вакансій]. Перша лекція [приватне заняття з української мови] з д-ром Аксером, драматичним режисером. Попри лисину, сивину, не вельми спраглий знання. Після повернення шукала за хлібом. Без результату. Знову була у Осіняків. Нічого не продали. Фінляндія уклала ганебний мир. Винні англійці, що з таким запізненням надсилали допомогу. Аксер твердить, що наша неволя може потривати 1½ року. Дрібниця.
(Maria Gaklik, Dziennik. Lwów 12 października 1939 – 13 września 1940, wstęp i redakcja Monika Kała (Wrocław: Instytut Pamięci Narodowej, 2002), s. 25. Переклад з польської)
(Maria Gaklik, Dziennik. Lwów 12 października 1939 – 13 września 1940, wstęp i redakcja Monika Kała (Wrocław: Instytut Pamięci Narodowej, 2002), s. 25. Переклад з польської)
Ілюстрація: «Нас визволили, і нема на то ради». Радянський парад на теперішньому проспекті Свободи у Львові, 28 вересня 1939 р. Фото з колекції Fotopolska.eu.
