Епізод 445: Василь Моруга, 20 березня 1980 року

[assassins_cloak]

Зі щоденника Василя Моруги (1947–1989), українського поета, журналіста та перекладача, у 1980 р. – мешканця Києва, співробітника апарату ЦК ЛКСМ України:

Толя Качан іноді відкриває для мене прописні істини. Без нього я просто не зібрався б узагальнювати загальновідоме у якісь висновки, ну, хоча б того плану, що дитина (людина) сприймає світ поетапно: я – природа; я – я; я – суспільство. (Це він до теорії про творчість для дітей, яка мусить враховувати ці етапи). Але пишу сьогодні затим, щоб не забути, як гарно він сказав про нас, слов’ян, які могли б бути блискучими ідолопоклонниками, коли б не християнство. Бо ж таки магія слова, заклинання – це від язичництва. І тут справді прикро, що його розвиток був приглушений. Чи окупили це блага цивілізації, принесені християнством (вірніше, його прийняттям), прилученням до Сходу?

Як він говорив: баба садила капусту і примовляла, придавлюючи лунку через білу хустку: будь тверда, як коліно, і біла, як хустина! Підрубувала оріхове дерево – і примовляла. Магія слова супроводжувалась доцільною, вивіреною досвідом дією: тут – «подразнення» програми розмноження... Але ж магія таки була, нехай і уявна.

(“Із щоденника Василя Моруги”, матеріал підготував Олександр Ємець, Вітчизна 5–6 (2007), с. 136)