Епізод 425: Володимир Малик, 28 лютого 1989 року

[assassins_cloak]

Зі щоденника Володимира Малика (1921–1998), українського письменника, у 1989 р. – мешканця Лубен:

Г. П. Карпенко прислав примірник «Князя Кия». В однотомник входять і «Черлені щити». Видано добре. Тираж – 300 000 примірників. «Веселка» на 1990-й рік 1-й квартал, планує 200 000 тиражем «Черлені щити». Книжка має бути гарно ілюстрована.

В ефірі знялася буря навколо програми Народного руху України за перебудову. Бідні київські мрійники! Сміливці! Але хіба їм не зрозуміло, що ніхто не дозволить здійснити цей замір? Ні Київ, ні Москва не допустять на Україні і натяку на відродження національного руху. Та й сам народ наш такий роз’єднаний, денаціоналізований, деморалізований, що з його боку не буде ніякої підтримки... Вся складність процесу перебудови в СРСР в тому, що ми – багатонаціональна держава. Що апарат боїться за власну владу, так ще й за єдність держави. Навіть послідовний перебудовник М. С. Горбачов змушений тут задуматися. Знаменні його слова в Києві: «Это игра с огнём!» [«Це гра з вогнем!»].

На мою думку, ідея Народного руху України може зіграти злий жарт: просто сталіністи прихлопнуть всю перебудову. І знову потягнеться чорна смуга в нашій історії – період авторитарного режиму на зразок сталінщини або брежнєвщини. Це буде жахливо! В економіці ми вже не те що над прірвою – в самій прірві! І як з неї вилізти? Сталінська репресивна адміністративно-бюрократична система обхопила економіку, як удав, так міцно, що напівміри тут не допоможуть. Потрібна реформа радикальна! А по всьому видно, що вона пробуксовує. Так і будуть наші діти та онуки сидіти в злиднях. І природа наша умре – загублять її нерозумні адміністратори та колгоспно-радянський лад, цей новітній сталінський кріпосний лад. Страшно подумати...

(Володимир Малик, Синя книга: щоденник (записки для себе). 1958–1998 (Полтава: ТОВ «АСМІ», 2011), с. 229–230)

Comments

[paserbyp]

Справжнє прізвище — Сиченко, письменник, літературний критик, член НСПУ(1962). Літературна премія ім. Лесі Українки (1983; за твори історико-патріотичної тематики для дітей.

Навчався 1938–1941 роках у Київському університеті, який закінчив після війни у 1950.

Під час 2-ї світової вій­ни вступив до Київського народного ополчення, потрапив у полон, вивезений до Німеччини, де перебував у конц.таборах і звільнений у 1945.

Учителював на Київщині, від 1953 – у Лубнах. Писати вірші почав у студентські роки. Автор казок та поем для дітей, пригодницьких повістей для читачів середнього шкільного віку, а також історичних романів, серед них найпопулярніші – «Посол Урус-шайтана» (1968), «Фірман султана» (1969), «Чорний вершник» (1976), «Шовковий шнурок» (1977), які склали тетралогію про долю укр. козака «Таємний посол» (Х., 1981–82), «Князь Кий» (К., 1982), «Черлені щити» (Х., 1985; 2-а, перероблена ред., – під назвою «Князь Ігор», К., 1998), «Горить свіча» (1992), «Чумацький шлях» (1993; обидві – Київ). Писав у реалістичній манері із яскравим романтичним вкрапленням.

Твори Малика вміщені до програми з української літератури для вивчення в школах України. Окремі з них перекладено англ., рос., польс., словац. мовами.

Малик виступав і як літературний критик. Його перу належить низка рецензій на твори українських прозаїків, зокрема літературно-критичний нарис «Олесь Донченко» (К., 1971). В останні роки життя працював над романом «Чорнобривці» (незавершений), початок якого опублікований в однойменній книжці спогадів (2007), також посмертно вийшла «Синя книга: щоденник (записки для себе). 1958–1998» (2-е вид., 2011; обидві – Полтава).

Від 2001 існує літературно-мистецька премія імені Малика, яку присуджують за кращі творчі здобутки, присвяченні темі історії України та рідного краю.