assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Вадима Модзалевського (1882–1920), українського історика, архівіста та генеалога, у 1909 р. – мешканця Санкт-Петербурга, вихователя 1-го кадетського корпусу:

Цілий день болів зуб, через що мало чим міг зайнятися. Вдень ходив до Герольдії, де скінчив Лук’яновичів і Лобисевичів і взяв Лукомських. Одержав від М. О. Лашкевича розпис його роду з розумними доповненнями і лист від М. А. Савича. Обідали Євдокум з товаришем своїм Зайцевим і Цераготті. Борька бігав улаштовувати свою групу на виставку. Ввечері був Граф. Заходив Буся і пішов з Борькою до Самойлових з приводу Тургенєвської виставки. Брав ванну.

(запис передатовано відповідно до григоріанського календаря)

(Вадим Модзалевський, «З петербурзького щоденника», публікація Володимира Барана, вступна стаття Ігоря Гирича, Хроніка – 2000, вип. 59 (2007), с. 144)


assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Джорджа Орвелла (1903–1950), англійського письменника і журналіста, який на початку 1936 р. в ході підготовки книги «Дорогою до Віґан-Пірсу» здійснив мандрівку Йоркширом і Ланкаширом:

Рано-вранці фабричні робітниці вигупують дерев’яними підошвами брукованими вулицями зі страхітливим звуком, наче військо ринуло в бій. Здається, це характерний звук Ланкашира. І характерний відбиток у багні – слід залізної підкови, як половини коров’ячого копита. Дерев’яні черевики дуже дешеві. Коштують близько п’яти шилінгів пара й носяться роками, тільки підкови доводиться міняти, а ціна їм – кілька пенсів.

Як скрізь і завжди, типовий для цієї місцевості одяг вважається плебейським. Поважна, але дуже пригнічена жінка, яку я відвідав зі збирачами пожертвувань для N. U. W. M., мовила:

– Я завжди шанувалася. Ніколи не носила хустку на голові – не показуватися ж людям у такому вигляді. Але який сенс. Під Різдво нам стало геть сутужно, думаю: піду-но до благодійників (якась благодійна організація дає коробки з їжею). Прийшла, а цей у церкві каже мені: «Тобі, – каже, благодійність не потрібна. Багато в кого справи куди гірші. Скільки людей живуть на самому хлібі й повидлі», – каже. «А звідки ви знаєте, на чому ми живемо?» – кажу. «Не так вже й бідно ви живете, якщо так добре вдягнені», – це про те, що на мені капелюх. Ніякої мені допомоги не дали. А пішла б у хустці – дали б. Ось що маєш, коли тримаєш себе охайно.

(Джордж Орвелл, Щоденник, Кн. 1, переклав з англійської Володимир Верховень (Харків: Фоліо, 2023), с. 39)

Ілюстрація: під час своєї мандрівки Орвелл міг побачити Віґан приблизно таким. Фото Курта Гаттона, листопад 1939 р.


Profile

assassins_cloak: (Default)
Плащ убивці

July 2025

S M T W T F S
   1 2 3 4 5
6 7 8 9 101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 11th, 2025 01:03 am
Powered by Dreamwidth Studios