assassins_cloak | Entries tagged with міранда

Зі щоденника Франсіско де Міранди (1750–1816), латиноамериканського військового і політичного діяча, майбутнього президента і генералісимуса Венесуели, який у січні 1787 р. перебував у Криму:

На світанку мене розбудила надзвичайно приємна музика кавалерії, де саме грали побудку на зорі. Після сніданку (в цей проміжок часу я ходив дивитися на пару дромедарів, що зупинялися там і, безсумнівно, належать до найвищих у своєму роді; вони більш ніж на 2 фути вищі за мене) ми сіли до наших карет, щоб попрямувати до Феодосії (або Кафи). Поблизу нашого дому ми оглянули руїни древнього Криму; серед них найбільше варті уваги одна будівля з каменю та цегли майже квадратної форми, що нагадує християнський храм, інша, яка нагадує лазню, та ще одна, що, безперечно, була мечеттю. Ми проїхали через населений пункт Султан-Сала. І, перетнувши надзвичайно красиву рівнину, прибули на берег моря, до Феодосії, чиї древні стіни й рів, великі башти і т. д. ще зберігаються, засвідчуючи написами та гербами родин Грімальді, Дорія і т. п., що це – витвори генуезців (за 22 версти від попередньої). Тут є один полк мушкетерів; його полковник німець пан Ребок вишикував варту. Ми відразу пішли оглянути велику мечеть, що являє собою невдалу імітацію головних [мечетей] Константинополя; за формою це паралелограм. Її невеличкі з’єднання утворюють досить просторий перистиль. А у внутрішній частині в центрі є великий купол на взірець [купола] Святої Софії, а з боків – десь по парі маленьких куполів із кожного боку. Спереду чи в олтарі є велика ніша, а в її центрі – шматок зеленого каменю завбільшки 1 фут, що, як розповів мулла, «прибув» із райського саду... і що всередині холодно взимку й жарко влітку... що той, у кого нечисте сумління, не може спати, коли побував усередині, та інші подібні чудеса. Є свої канделябри, трибуна чи кафедра для муфтія і т. д., як і в мечетях Константинополя. Звідси ми пішли подивитися на іншу – маленьку мечеть, яка складається лише з квадрата та купола: її пропорції справляють краще враження, аніж попередньої. Звідси – до великої лазні, що знаходиться поруч із великою мечеттю. Вона складається, як і всі такі будівлі, із двох великих ротонд, котрі служать для роздягання, та кількох інших приміщень, менших розмірів і різних форм для того, щоб паритися і митися. Усе це здається мені досить добре впорядкованим на турецький смак, а великий зал, що стоїть сьогодні голий, без мармурового облицювання, мабуть, сяяв пишністю; тут спостерігається більше пишноти та смаку, ніж в інших будівлях. Шкода, що цей пам’ятник, споруджений в азіатському стилі, зберігся не повністю; він, між іншим, цього вартий. Потім ми прогулялися вулицями, вузькими, неправильної форми, як і в інших населених пунктах цієї нації. Основна частина будинків зруйнована і [серед них] – дуже багато побудованих із цегли-сирцю. Порт саме такий, яким його описує Страбон, – і за формою бухти, і подібністю до Генуї, і більшою протяжністю. Після обіду та зливи доповідних записок, що впала на князя, який, не знаю як, але має терпіння давати відповідь кожному з нахаб, котрі у великій кількості атакують його з усіх боків... і майже кожному він дає відповідь резолюціями на полях... навіть тим, що вимагають повернення хана; деяким він відповідає, що плата, яку вони могли б отримати від його високості, – це різки і т. д. ... і таким чином він відкараскується від настирливих, навіть працюючи. Потім ми пішли оглянути палац, який поблизу міста, біля моря, наказав побудувати останній хан і який ще не закінчено; він зроблений увесь із мармуру та каменів із грецьких і вірменських цвинтарів у турецькому стилі (що за безглуздя розміщувати головні двері не в центрі), поряд знаходиться монетний двір згаданого вище хана, котрий було пристосовано для тих самих цілей росіянами; це краща будівля, аніж призначена для того ж у сералі великого повелителя в Константинополі. Ми відвідали її і спостерігали, з яким задоволенням ті ж самі татари, що працювали [там] раніше, працюють зараз, карбуючи монети для нових господарів, які ставляться до них гуманно й доброзичливо... непоганий урок для завойовників Америки. Карбується монета, що складається з міді і третьої частини срібла; її вартість відповідає ціні обох цих металів; вона дуже гарна, добре виготовлена і придатна для розміну. Це винахід князя, який подарував нам, Нассау та мені, по набору [монет]. Ми знову сіли до наших карет і, отримуючи насолоду від виду бухти, порту, в якому були лише два маленькі судна, повернулися тією ж самою дорогою до Старого Криму; ми бачили протягом усієї подорожі та в горах багато орлів, досить великих, і повсюду багато дрохв і диких качок. У нас були вечеря та вечірка, як звичайно, і опівночі ми розійшлися.

(Франціско де Міранда, “Щоденник”, переклав з іспанської Ярослав Ящук, Київська старовина 2–3 (1996), с. 20–21)