![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Зі щоденника Стефана Коваліва (1848–1920), українського письменника та педагога, у 1915 р. – мешканця Борислава:
Школа повна ранених. Тейхер повідомив: Стефан Кундичко з Опаки просив молока [...]. Тепер в шпитали – болячки творяться на шеї... Андрей приїхав і розказав, як єго витягнули жандарми з хати і поволокли з старим Колодієм через Добровляни до Дрогобича і там віддали войсковим, де в женьскій школі получив на городі 25 буків!!. Так само і Колодій старий. Яка питка, яке горе, який сором для моєї душі!! Андрей стратив двох на війні синів і єго самого неповинно казнять. Калинович був і розповідав, що оба сини мої в Відни, що молодший, кадет, при артилерії...
(Стефан Ковалів, Оповідання. Статті. Щоденник (з недрукованої спадщини), упорядник і редактор Михайло Івасенко (Дрогобич: Сурма; Львів: Інститут МАУП, 2011), с. 188)
Ілюстрація: краєвид нафтових свердловин у Бориславі напередодні Першої світової війни.
