assassins_cloak | Епізод 242: Євген Маланюк, 29 серпня 1945 року

Зі щоденника Євгена Маланюка (1897–1968), українського поета, публіциста, літературного критика, у серпні 1945 р. – переміщеної особи в Реґенсбурґу:

Це відношення землячків з першої еміграції (проф[есори]-українці або емігранти-рецидивісти) стає нестерпним. Це справді людський конгломерат, що прогнив морально наскрізь і робить враження, найменш, мешканців психіатричної лічниці. Навіть зустрічі з Щербаківським, людиною, що так багато мислила і зробила... і що була моїм гостем у Варшаві.

Лише «галичани» та «східняки» – єдині люди, у яких письменник ще дещо значить.

Що ж? – лише тримати нерви вкупі та витримувати. От і все.

Вчора купання в Дунаї з Косачем – відворотна картина з-перед 2-х літ на Дністрі. Як все міняється!

(Євген Маланюк, Нотатники (1936–1968): документально-художнє видання, упорядкування Леоніда Куценка (Київ: Темпора, 2008), с. 82)