Епізод 158: Дмитро Вітовський, 6 червня 1916 року

[assassins_cloak]

Зі щоденника Дмитра Вітовського (1887–1919), українського військовика і політика, у 1916 р. – сотника Легіону Українських січових стрільців, комісара УСС на Волині:

Вранці пішов до Немера, зголосився в oblt. Oblt дуже чемний чоловік, попросив сідати, подав папіроси й питав мене, в який спосіб я буду робити свою задачу. На кінці сказав oblt, що коли я обійду весь його район, то він мене потвердить разом, в котрих селах я був. (Потвердженя мені потрібно для етапу, щоби взяти подвійне релютум за всі дні, т. зн. що я кождого був в роботі, а не байдикував.) Вернув до Райміста і замовив собі в хазяйки вареників з сиром. Пообіді спав під грушою в саді. Вечером їздив човном, а коли смерклось, прийшов сусід, дядько Нечипур, і ми сіли вдвох на приспу під хатою і почалася гутірка. Оповідав дядько Нечипур, що він з Ґроднівської губернії, та тут 19-й рік живе, оповідав про звичаї, про батюшку, про землю і т. д. Я слухав з зацікавленням дядька Нечипура.

Вечером зачали брехати чомусь по селі собаки та піяти кури, а поїзди в Переспі сильно свистали, і то дуже проразливо. Ми говорили, що щось буде нове, коли так неспокійно. І як ми лягли спати, а була год. пів дванадцятої вночі, гуркотить віз і став перед нашою хатою. Входить фірер з Ясенівки, котрий вертав з Немера, і каже, щоби завтра о год. 5 рано були всі в Немері і то готові до вимаршу. Ми відразу згадали, що то наш Rückzug. Але надворі було дуже спокійно. До рана ми вже не спали. Я став в клопоті, що мені робити. Рішився рано піти до Немеру до oblt і запитатись, що мені робити.

(Волинський записник Дмитра Вітовського (5.05.1916–5.03.1917), за заг. редакцією Ярослава Малика (Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2002), с. 41–42)