![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Зі щоденника Алана Рікмана (1946–2016), англійського актора театру і кіно:
Репетиція. На якій Лінда просить суфлювати їй кожну другу репліку. Вона взагалі читала сцену чи лише погортала в машині? Це вганяє мене в темну, насуплену депресію – мовчу і всередині киплю, що змушений працювати сольно. Знову. І так – довжелезний день з купою тексту і цілою сценою з парою 40-кілограмових крил. Останні – окремий досвід. Коли їх опускаєш, вони тягнуть до підлоги, як магніт, хвилини здаються годинами, і через вагу й незручність пам’ять починає давати збої. Битва болю із зосередженістю. І Лінда все одно профукує свої репліки. Кевін усе помічає. Питає мене, що сталося. Ну що тут скажеш?
(Алан Рікман, Шалено, глибоко. Щоденники, за редакцією Алана Тейлора, переклали з англійської Олег Колесніков, Анна Пащенко (Київ: Наш Формат, 2023), с. 192)
(Алан Рікман, Шалено, глибоко. Щоденники, за редакцією Алана Тейлора, переклали з англійської Олег Колесніков, Анна Пащенко (Київ: Наш Формат, 2023), с. 192)
