assassins_cloak | Епізод 103: Злата Філіпович, 12 квітня 1992 року

Зі щоденника Злати Філіпович (1980), боснійсько-ірландської письменниці та продюсерки документального кіно, у 1992 р. – мешканки Сараєва:

Дорога Міммі,

Нові райони міста – Добриню, Мойміло, Войнічко полє – сильно обстрілюють. Все зруйновано, згоріло, люди ховаються в укриттях. Тут, у центрі міста, де ми живемо, все по-іншому. Тут спокійно. Люди виходять надвір. Сьогодні був гарний теплий весняний день. Ми теж вийшли. На вулиці Васо Міскіна було повно людей, дітей. Це виглядало як марш миру. Люди вийшли, щоб бути разом, вони не хочуть війни. Вони хочуть жити і розважатися, як звикли. Це ж природно, хіба ні? Хто любить війну або хоче її, якщо це найгірша річ у світі?

Я продовжую думати про марш, у якому я сьогодні взяла участь. Він більший і сильніший за війну. Ось чому він переможе. Люди мусять перемогти, не війна, тому що війна не має нічого спільного з людяністю. Війна – це щось нелюдське.

(Zlata Filipović, Zlata’s Diary. A Child’s Life in Sarajevo, translated with notes by Christina Pribichevich-Zorić (London: Puffin Books, 1995), p. 32. Переклад з англійської)