Зі щоденника Богдана Заклинського (1886–1946), українського педагога, публіциста та фольклориста, який у березні 1915 р. перебував у Відні:
Передвчера приїхав Славко. Каже, що у Станіславові командир московської жандармериї шукав Дмитра Донцова і Богдана Заклинського. Знов вчера приїхав з Дзембронї (Жабє) п. С[аєвич] і казав, що в него були москалі. Офіцер переглядав альбом з фотоґрафіями, знайшов там мою фот[ографію] і каже: «Я сего знаю. Ми його шукаємо!». І взяв собі мою фот[ографію]. А сегодни знов каже д. Ба[ландю]к, що до Варпаланки до Стрільців чи до штабу прийшло письмо (його написали і підробили москалі), щоби на Україну післати 100 студентів на аґітацию, а між ними Богдана З[аклинського]. І я не можу дійти причини того, чому москалі так на мене завзялися. Не знаю, що їм спало в руки, чи може переловили ще передше мої листи. Добре, що я втік з Жабя, бо булиби мене вже давно зловили і вже я не живби на світі!
(“«Се моя давна мрія боротись за волю України». Уривки з воєнного щоденника Богдана Заклинського”, Локальна історія, 2 жовтня 2024, https://localhistory.org.ua/texts/chitanka/se-moia-davna-mriia-borotis-za-voliu-ukrayini-urivki-z-voiennogo-shchodennika-bogdana-zaklinskogo/)
Ілюстрація: Богдан Заклинський з дружиною Осипою.
