assassins_cloak | Епізод 795: Степан Пушик, 5 березня 1993 року

Зі щоденника Степана Пушика (1944–2018), українського письменника, літературознавця, громадсько-культурного діяча, у 1993 р. – народного депутата України:

Зателефонував до Запоріжжя стосовно будівництва мечеті, під яку виділили місце на горі, але таким чином вона пануватиме над Хортицею, де колись була Запорізька Січ. Думаю, мусульмани мене зрозуміють, бо і їм було б немило, якби наша церква височіла на горі над їхніми власними святинями.

А Росія шантажує нас, шкодить, нищить. Добра нема чого чекати від Москви.

Учора, після сесії, побіг я під вечір до палацу «Україна» й дорогою подавав гроші жебракам. Їх дуже й дуже багато. Страшно дивитися на бородатих і безбородих, на бабусь і ще молодих жінок із малими дітьми на руках. А ти йдеш як під шпіцрутенами, бо ти винен теж, що таке життя; що так багато глитаїв, так багато вбогих.

(Степан Пушик, З останніх десятиліть: щоденники Степана Пушика, Т. 2, кн. 1, 1993–1999 рр., за редакцією Ольги Слоньовської, упорядник Ганна Пушик (Івано-Франківськ: Місто НВ, 2023), с. 37)

Ілюстрація: бульвар Тараса Шевченка в Києві, 1993 р.