Епізод 553: Анджей Бобковський, 6 липня 1944 року

Зі щоденника Анджея Бобковського (1913–1961), польського письменника, у 1942 р. – мешканця Парижа:

По дорозі на роботу я зачепив німецьке авто. Виїзд із ґаража загородив величезний тягач і, обминаючи його, я не завважив авта, що виїжджало з брами. На щастя, я мимоволі підняв ногу і тільки гримнув педаллю в буфер. Педаль викривлена в протилежний бік, як гачок. Але я якось навіть не перекинувся. Німці зупинилися і дивляться. Я не міг себе опанувати і спересердя крикнув: Ihr habt ja keine Huppe drinnen, was? Zu viel Arbeit auf das Ding zu drücken wenn ihr rauskommt?.. [Не маєте сиґналу чи що? Хіба важко натиснути, коли виїжджаєте?] Аж жахнувся і навіть не міг втекти. Але вони дивилися на мене коров’ячим поглядом, а потім пробували довести, що це моя вина. Ну, ну. Тоді я коротко відрізав: Erzählen Sie mie keine G’schichten [Не розповідайте мені байок]. Але вже не вжив «ihr». Взяв велосипед на плече і зайшов у французький ґараж навпроти попросити інструменти. Але молодий робітник, який спостерігав усю пригоду, вирвав у мене велосипед і сам узявся за ремонт. Через пів години я вже міг їхати далі. Цей робітник увесь час говорив мені про Росію. Про Нормандію навіть не згадав.

Гітлер звільнив Рундштедта з поста головнокомандувача на заході і на його місце призначив фон Клюґе. Мабуть, боїться Ромеля, хоча має його тут під рукою. Крім того, фюрер вчора виголосив заплутану промову до «райхсіндустріляйтерів» [керівників промисловості Райху], які під керівництвом Шпеера вшанували його візитом. Після чого Шпеер всіх нагородив орденами. Ця пошесть нагородження всіх останнім часом трохи нагадує останнє миропомазання. Увечері в кіні на «Goupi les mains rouges» [«Гупі – червоні руки»]. Чудовий фільм про життя селянської родини, цілого землеробського клану. В кіножурналі – Кан, стертий на порох. На обід горошок, на вечерю горошок з хлібом і черги за хлібом.