Епізод 548: Гільке Брандіс, 1 липня 1945 року

Зі щоденника Гільке Брандіс (Кларк) (1929–1959), уродженки Гамбурга, яка на початку липня 1945 р. перебувала в Баварії:

Сьогодні виповнюється рівно місяць, як я тут. Завтра я знову поїду до Кемптена, що за 12 км звідси, щоб дізнатися, чи дадуть мені перепустку. Сьогодні також виповнюється два місяці з того часу, як я попрощалася з Інґеборґ (моєю останньою подругою) на роздоріжжі Шпільманзау – Біргзау. Я передбачала, що ми більше ніколи не побачимося, так воно і сталося. Коли настають важкі часи, людина залишається сама.

Вже кілька днів я чудово, майже духовно, проводжу час із двома іншими дівчатами. У них є 40-річна подруга, до якої ми ходимо в гості. Вона нам читає вголос або показує якісь малюнки. Цю «подругу» звуть фройляйн Шмідт, і вона малює. Ввечері я часто збираю вишні, а наступного дня в мене болить живіт. Але найгірше – це постійна втома. По неділях я часто лягаю до ліжка відразу після сніданку, щоб поспати ще.

Минулої неділі я сиділа в лісі й читала. Раптом з кущів до мене вийшли двоє чоловіків. Коли вони мене покликали, я втекла, бо згадала про всі нещодавні зґвалтування. Я йшла дуже швидко і не зупинялася, навіть коли вони мене кликали. Коли я прийшла до села, один із них, не німець, приїхав за мною на велосипеді. Він сказав, що мене підозрюють у крадіжці велосипеда. Я втекла до будинку фройляйн Шмідт, де розплакалася і була дуже засмучена. Дурниці! Потім мені було дуже ніяково.

(Hilke Clark, Hilke’s Diary: Germany, July 1940 – August 1945, edited by Geseke Clark (Cheltenham: The History Press, 2024), p. 93. Переклад з англійської)