Епізод 419: Марія Вишневська, 22 лютого 1918 року

Зі щоденника Марії Вишневської (1901–1982), у 1918 р. – мешканки Харкова, учениці гімназії:

Так дивно, так дивно...

Говорила з В. Н.

– «А ви збираєтеся зайти до мене?»

– «Я не знаю, коли вас можна застати вдома?» – «Завжди». – «Коли накажете?»

– «Завтра, якщо хочете»

– «Чи дозволите мені принести вам ноти?»

– «Добре, я з задоволенням вам акомпануватиму». – «Заздалегідь цілую ручки...» Я трохи знітилась.

Я розповіла, що провалилася з тригонометрії – отримала «3».

– «Але це ж добре».

– «Ні, я звикла до вищих оцінок».

– «Значить, ви зовсім чудова дівчинка...»

– «Чарівна!» – засміялась я.

– «В цьому я з вами цілком згоден».

– «Ви сьогодні дуже люб’язні».

– «А хіба я коли-небудь бував нелюб’язний?»

– «Милий... траплялося... ну, про це не варто говорити» – примхливо підсумувала я.

Він розсміявся.

– «Чого ви у мене так скніли... нудьгували?»

– «Ні, я не нудьгував. Просто, у мене був дивний стан, коли я до вас завітав, мене відразу ж охопив дещо нервовий і неспокійний настрій.

Я навіть не знаю від чого... Я не відговорююсь, а кажу цілком щиро». Я промовчала. Я рада, що він іде зі мною на вечір. Ймовірно, буде, як завжди тепер ласкавий по-дружньому і розважатиме мене. А втім... за нього ніколи не можна поручитись. А завтра?

(Мария Вишневская, Дневник харьковской гимназистки, 20 августа 1917 – 27 апреля 1918, составитель Андрей Парамонов (Харьков: Харьковский частный музей городской усадьбы, 2007), с. 100–101. Переклад з російської)

Ілюстрація: харківський Старий Пасаж і перехрестя Клочківської вулиці та Купецького (тепер Соборного) узвозу. Фото початку XX ст.