Епізод 334: Олександр Несвіцький, 29 листопада 1918 року

Зі щоденника Олександра Несвіцького (1855–1942), українського лікаря, громадського діяча, у 1918 р. – мешканця Полтави:

Повстанці-більшовики обеззброєні. Німці разом з петлюрівцями зробили це майже [текст втрачено]

Червоні казарми, де їх було 1500 осіб, були оточені, поставлені були кулемети і гармати. Обеззброєних розпустили по домах. Під час здачі вони не чинили опору. Петлюрівська влада в місті. Менш ніж у 2 дні – два перевороти влади.

Сьогодні наказ губернського комісара Чижевського (прихильника Петлюри) про вступ на посаду і про те, щоб повітові старости та їхні помічники покинули посади.

Губернський комендант і головний зверхник Полтавщини військовий старшина С. С. Марасевич видав наказ про те, що прибічники Петлюри боряться за самостійну Українську республіку. Всі мітинги і зібрання, земські та інші, без його дозволу заборонені. Він призначений отаманом Болбочаном, і за невиконання його наказів усі будуть піддані військово-польовому суду. Він відновлює демократичні організації – міські і земські. Губернського старосту, його помічника і повітових старост відсторонено. Відновлено волосні земства.

Прибулий до міста губернський староста Д. Г. Яновський, головнокомандувач генерал-лейтенант Слюсаренко і повітовий староста Мгебрієв – заарештовані. Голові губземуправи Токаревському і членам її Малигіну й Огородному, яких звільнив головнокомандувач Слюсаренко, запропонували повернутися на посади.

Як відбулося зайняття Полтави повстанцями: вони прийшли цілком несподівано з боку Куракінської вулиці, захопили в Червоних казармах зброю і попрямували на Сінну площу, де біля Троїцької церкви і ремісничого училища поставили кулемети і відкрили стрілянину. Загін дуже невеликий засів в Урядових місцях, його обстріляли і роззброїли. До третьої години дня все було вже закінчено – повстанці взяли місто.

За ці два роки – 1917 і 1918 – Полтава кілька разів переходила з рук у руки різних влад і правителів. Після скинення Романових – Тимчасовий Уряд, більшовики, українці, знову більшовики, вигнані німцями. Тепер на короткий час, всього лише на 1–2 доби, – більшовики, їх змінюють петлюрівці.

Сам Семен Васильович Петлюра – уродженець Полтави, його батько візникував. Жив на Загородній вулиці, де мешкала після смерті батька його мати і дві сестри; з них я лікував старого і одну з сестер від тифу. Петлюра вчився в семінарії, звідки його звільнили.

Петлюрівці склали Директорію у складі: Петлюра, Винниченко, Швець, Андрієвський (київський адвокат).

(Олександр Несвіцький, Полтава у дні революції та в період смути 1917–1922 рр.: щоденник (Полтава: Державний архів Полтавської області, 1995), с. 71–72. Переклад з російської)

Ілюстрація: будинок у Полтаві, в якому народився Симон Петлюра (вул. Загородня, 20). Фото 1942 р.