Епізод 286: Христофор Колумб, 12 жовтня 1492 року

З бортового журналу Христофора Колумба (1451–1506), генуезького мореплавця на службі Іспанської Корони, першовідкривача Америки:

Кораблі лягли у дрейф, чекаючи дня; і у п’ятницю досягли маленького острова з Лукайських, який мовою індіанців називається Гуанахані. Відразу ж побачили голих людей. Адмірал, Мартін Алонсо Пінсон і його брат Вісенте Яньєс, капітан «Ніньї», зі зброєю відправилися на берег човном. Адмірал узяв з собою королівський стяг, а капітани – два знамена з зеленими хрестами, які адмірал тримав на всіх кораблях як вимпели, з літерами F та Y і коронами над кожною літерою, однією по один бік від хреста, й іншою по інший. Висадившись, вони побачили дуже зелені дерева, багато води та різноманітні фрукти. Адмірал покликав обох капітанів, усіх інших, хто зійшов на берег, Родріго Есковедо, секретаря всього флоту, і Родріго Санчеса з Сеговії, і попросив їх бути вірними свідками того, що він у загальній присутності бере під владу згаданий острів для Короля і Королеви, його повелителів, здійснивши всі необхідні проголошення; детальніше це викладено в актах, які тоді ж було написано.

Невдовзі прибули багато мешканців острова. Те, що слідує далі – справжні слова адмірала з його книги про перше плавання і відкриття Індії. «Оскільки вони прийняли нас дружньо», – каже він, – «і я усвідомлював, що цих людей легше звільнити і обернути в нашу святу віру любов’ю, а не силою, я подарував декому з них червоні ковпаки і скляні намиста, щоб вони повісили їх на шиї, і багато інших речей невеликої цінності, які принесли їм велике задоволення, і вони поставилися до нас настільки дружньо, що це здавалося дивом. Своєю чергою, вони вплав наближалися до човнів, у яких ми знаходились, пропонували нам папуг, бавовняну пряжу в мотках, списи й багато інших речей, і ми обмінювали це на інші речі, які ми їм давали, як-от скляні намиста та маленькі дзвіночки. Вони радо це брали і добровільно віддавали те, що мали. Мені здається, що ці люди дуже бідні у всьому. Вони ходять голі, в чому мати народила, і жінки теж, хоча я бачив лише одну молоду дівчину. Всі, кого я бачив, були молоді, нікому з них не було більше 30 років. Вони мають дуже хорошу тілобудову, дуже гарні тіла та обличчя. Їхнє волосся коротке і грубе, майже як кінський хвіст. Волосся у них спадає на брови, крім кількох пасм ззаду, які вони носять довгими і ніколи не зрізають. Вони розмальовують себе чорною фарбою, а кольором шкіри вони схожі на канарців, не чорні й не білі. Хтось малює себе білим кольором, хтось червоним, а інші – тим, який вдасться знайти. Дехто розфарбовує собі обличчя, інші – все тіло, а є такі, що обмальовують лише очі або ніс. Вони не носять і не знають зброї, коли я показував їм мечі, вони брали їх за лезо і через незнання ранилися. У них нема заліза, їхні списи – це палиці без заліза, у деяких на кінці є риб’ячі зуби, а в інших наконечники з інших матеріалів. Усі вони хорошої статури і високого зросту, з добре побудованими тілами і гарними рисами обличчя. У декого з них я бачив на тілі сліди ран і знаками запитав, у чому справа, вони дали мені зрозуміти, що з прилеглих островів прибули люди з наміром їх захопити, і вони захищали себе. Я вірив і далі вірю, що ті люди прибули сюди з материка, щоб узяти їх у полон. Вони мають жвавий розум і можуть бути добрими слугами, як я міг спостерігати, вони швидко повторювали те, що я їм говорив, і вірю, що їх можна буде легко зробити християнами, бо як мені здається, у них нема вірувань. Я, з Божою допомогою, візьму звідси по дорозі назад шістьох тубільців для Ваших Високостей, щоб вони навчилися розмовляти. Жодних тварин, крім папуг, я на острові не бачив». Усе наведене вище – це слова адмірала.

(Journal of Christopher Columbus (during his first voyage, 1492–93), and Documents Relating to the Voyages of John Cabot and Gaspar Corte Real, edited and translated by Clements R. Markham (London: Hakluyt Society, 1893), p. 36–38. Переклад з англійської)