Епізод 226: Ян Маєвський, 13 серпня 1942 року

Зі щоденника Яна Маєвського (1908–1981), у серпні 1942 р. – капрала Армії Андерса, польських збройних сил в СРСР:

Вранці офіцери сказали нам, що скоро ми побачимо Каспійське море і сьогодні будемо в порті Красноводськ [тепер Туркменбаші, Туркменістан]. Ніхто з нашого вагону ще не бачив моря, тож ми кинулись до вікон, виглядаючи це море. За якийсь час ми побачили, як у пустелі сонце відбивається від землі, ніби від дзеркала. Може, це море? Одні кажуть, що це піски так блищать, інші, що це, напевно, вода. Коли ми наблизилися, то переконалися, що це вода, але не бачимо ніякого берега, тільки наче хтось посеред пустелі налив води. Закінчується пісок, починається вода. Що далі їдемо, то більше тієї води. Нарешті з одного боку вже не видно пустелі, тільки вода й вода, як лиш оком сягнути. А це справді море. Насолоджуємося виглядом тієї безмежності води, яка переливається різними кольорами. Спочатку блищить як скло, потім переходить у синій колір і якийсь сіро-зелений. Ми заїхали на станцію поміж будинками, моря вже не видно. Розвантажилися на площі, отримали їжу на 24 години і рушили кроком на корабель. З берега був перекинутий мостик. Цим мостиком ми зайшли на корабель і тісно розташувались один біля одного, так заповнили палубу, що складно було пройти поміж нами. Ми посідали на рюкзаки і чекаємо, що буде. Як уже всі завантажилися, оркестр заграв гімн Польщі, потім російський, а насамкінець англійський, і корабель почав рухатись, повільно відпливаючи від берега. Десь за пів години вже не видно берегів, зі всіх боків тільки вода і вода, спокійна, тиха, а коли настає ніч, вода робиться чорною, страшною!

(Jan Majewski, Pamiętnik i dziennik z lat 1939–1946, opracował Andrzej Adam Majewski (Żywiec: Towarzystwo Naukowe Żywieckie, 2023), s. 49–50. Переклад з польської)

Ілюстрація: добровольці Армії Андерса в СРСР, 1942 р. Фото з фондів Музею Війська в Білостоку.