Епізод 202: Юліуш Словацький, 20 липня 1832 року

Зі щоденника Юліуша Словацького (1809–1849), польського поета і драматурга, у липні 1832 р. – мешканця Парижа:

Повертаюся з музичного вечора від панянок Пінар. Дуже добре там усі до мене ставляться. Я помітив, що присутні там панянки поглядали на мене з цікавістю, начебто попередньо їм хтось про мене щось говорив. Найбільше я розмовляв із Корою. Майже весь вечір ми сиділи осторонь від усього товариства, ближче до фортепіано... Під час однієї арії вона повернулася до мене і сказала: «Прийди в четвер». – «Чому в четвер?», – запитав я з цікавістю... Вона почервоніла і потім додала: «Я буду одна... Неллі їде на урок співу»; а потім запитала: «Прийдеш?». Мене так здивувало це рандеву, на яке відважилася молода дівчина, що я байдуже відповів: «Не знаю». Потім пообіцяв прийти... Коли я був у них востаннє, бідна дівчинка не хотіла мене поцілувати, і тепер про це шкодує... Я бачу, що про її кохання усі домашні і навіть сторонні знають...

Отримав листа від Зєнковіча; він закінчувався словами – «твій до смерті»... Ці слова, написані людиною, яка однією ногою стоїть у могилі, мене дуже зворушили...

Перед тим, як я мав піти на вечір, до мене з візитом прийшов Ломан.

(Повернення в минуле. (Фрагменти щоденника Юліуша Словацького 1817–1832, 1836–1837 рр.), переклали Аліна Шульган, Людмила Охоцька, Олена Гаськевич (Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014), с. 50)