Епізод 168: Астрід Ліндґрен, 16 червня 1941 року

Зі щоденника Астрід Ліндґрен (1907–2002), шведської письменниці:

Сьогодні нашому старенькому королю виповнюється 83 роки. Нехай він переживе цю війну.

Мені так сумно і тривожно цієї вечірньої години. Цей теплий задушливий літній дощ знову нагадав мені події останніх днів минулого літа. А тепер знову щось відбувається. Це напруження між Німеччиною і Росією. У вечірніх новинах пишуть про загальну мобілізацію у Росії. Німеччина вже давно розташувала значні сили на своєму східному кордоні, а минулого тижня масово перекинула людей до Фінляндії. Саме вони проходили повз Ґотланд, що викликало таке сильне хвилювання. Якщо буде війна Німеччини і Фінляндії проти Росії, ми опинимося у жахливому становищі. Питання в тому, чи маємо ми шанс залишитися осторонь. Німці легко можуть захопити Ґотланд для авіабази.

Сьогодні я завершила приготування до поїздки на Фурусунд. У п’ятницю я взяла на роботі відпустку на літо, після чудового прощального обіду в «Пілен» із Гамберґом, Боґстамом, Флорі, Анне-Марі, магістром Чельберґом та іншими. Увечері до нас приходила А. М., вона була схвильована, і я була схвильована. Кухар і декілька співробітників залишають роботу.

Сьогодні Карін і Матте закінчили курси з плавання у Палаці спорту. А ще Карін тепер уміє їздити на велосипеді. Мені було б втішно і радісно, якби не одна турбота. Стуре вважає, що Німеччина й Англія підуть проти Росії, і саме в цьому полягав мирний план Гесса. Але це надто фантастично, щоб бути правдою.

(Астрід Ліндґрен, Щоденники воєнного часу 1939–1945, перекладач Денис Суворов (Київ: Laurus, 2017), с. 70–71)

Ілюстрація: Оскар Берґман, «Вечірні сутінки з Фьєльґатану – Стокгольм», 1941 р.