Епізод 138: Шон Байзелл, 17 травня 2014 року

Зі щоденника Шона Байзелла (1970), шотландського книготорговця, у 2014 р. – мешканця міста Віґтаун, власника найбільшого в Шотландії магазину вживаних книг:

Фіона – власниця сусідньої крамниці – прибігла до мене в паніці: їм, виявляється, потрібне ще одне шатро для майстер-класу під егідою місцевого кулінарного фестивалю, який відбудеться на цих вихідних. На щастя, у мене знайшлася складана альтанка – я купив її для заходу в саду ще минулого літа.

Ми з Нікі переглянули список членів клубу «Книжка-сюрприз» і викреслили тих, хто записався минулого квітня й не поновив членства після листа-нагадування. Клуб скорочується, його чисельність зменшилася до 137 членів. Розібравшись, хто лишився з нами, а хто вибув, ми запакували книжки й розібралися з поштою.

Смердючка Келлі з’явився саме в ту мить, коли Нікі пішла на обідню перерву. Вона, мабуть, так натренувала ніс, що чує запах «Бруту 33» на відстані й устигає втекти ще до появи залицяльника. Засмутившись, що її нема, Келлі натомість неохоче поговорив зі мною. Виявляється, наступного тижня він лягає в лікарню: йому зроблять операцію на стегні.

Покупець із Північної Ірландії – старий у блакитній маєчці – підійшов до каси з двома книжками й запитав:

– І яку знижку ви мені можете запропонувати?

Вартість двох книжок у сумі становила 4,5 фунта, тож я сказав, що не можу зробити знижку на книжки, які й так коштують дешевше, ніж сама тільки доставка на Amazon. Він неохоче погодився, але пробурмотів:

– Ех, сподіваюся, ви ще тут будете, коли я приїду наступного разу.

Із його тону я так і не зрозумів, що він мав на увазі. Можливо, натякав, що раз я не хочу робити знижку за ціни 4,5, покупці натовпами потягнуться геть від книгарні, ніколи не повернуться, і книгарня збанкрутує. А можливо, справді щиро сподівався, що нам вдасться пережити ці непрості часи.

Одне із сьогоднішніх замовлень – біографія під назвою «Едмунд Деле Морель. Доля і творчість». Автор – Фредерік Сеймур Кокс.

(Шон Байзелл, Щоденник книгаря, переклала з англійської Ярослава Стріха (Київ: Наш формат, 2019), с. 103–104)