Епізод 31: Гелена Козіцька, 31 січня 1915 року

Зі щоденника Гелени Козіцької (1867–1950), польської громадської діячки, у 1915 р. – мешканки Тернополя, дружини президента окружного суду:

Москалі повідкривали по селах і містах російські школи, вчителів привезли з Росії. В Тернополі багато руських дітей ходять до тих шкіл. Окремо створено школи для вчителів, які теж знайшли учнів. Цей благоустрій москалів у нас непокоїть, бо свідчить хіба що про їхню велику самовпевненість! Насправді загалом суспільство тримається стійко і не втрачає бадьорості, але не бракує слабких людей, які вважають Тернопіль втраченим місцем і хочуть пристосуватися до нових умов, може, не для всіх ненависних. Симпатичну річ розповідають про поведінку дітей у російській школі у Великих Бірках. Насамперед зголосилося до школи лише четверо дітей. Отже, ці учні, коли їм російська вчителька казала повторювати за собою: «нашого імператора звуть Ніколай II», говорять: «вашого імператора звуть Ніколай II». «Нашого, не вашого!», – кричить учителька. «Вашого імператора» і т. д., відповідають діти. Отже, російська пропаганда не має там серед дітей успіху. У свою чергу, поведінка москалів щодо москвофілів оригінальна. Насамперед не приховують зневаги до них: коли сільська жінка, видавши кількох австрійських солдатів, які ховалися в лісі, прийшла до уєзду по нагороду, отримала замість неї 15 нагайок за зраду з такою доганою: «А, то так? Ти зраджуєш своїх? А звідки ми знаємо, чи й нас не зрадиш, якщо зі своїми так робиш?».

Інший випадок: суддя у Буданові, поляк, відмовив, коли вимагали, щоб оголошував вироки іменем царя. Наказали йому йти геть, а суд тимчасово запечатали, причому зауважили: «Корито є – свиня знайдеться!». Ще інший: російський комендант, зайшовши до певного села, запитав про пароха. «Утік» – «Що? Нема його? А! Сукін син! То стільки років брав від нас рублі – а тепер удрал?! Лайдак! Він нам оцю от мапу робив. Тут намалював якусь фігуру, а її нема. І ми через це заблукали. А! Скатіна! Удрал!». Спритний парох, очевидно, сидів на двох стільцях. Брав рублі за малювання фальшивих мап. Не дивно, що тепер «дав драла».

(Helena Kozicka, Rosjanie w Tarnopolu. Dziennik 1914–1916, wstęp i opracowanie: Ilona Florczak, Janusz Gołota (Ostrolęka: Ostrołęckie Towarzystwo Naukowe im. Adama Chętnika, 2015), s. 52–53. Переклад з польської)

Ілюстрація: частина вулиці Руської в Тернополі під час російської окупації.