Епізод 11: Джордж Орвелл, 11 січня 1940 року

Зі щоденника Джорджа Орвелла (1903–1950), англійського письменника і журналіста, у січні 1940 р. – мешканця села Воллінґтон, графство Гартфордшир:

Не розтавало. На церковному ставку можна було б кататися на ковзанах, але на жаль, у мене немає тут ковзанів. На інших ставках лід ненадійний. Видно, як під ним плавають жуки-плавунці (ті, що в них ноги як весла). Якщо на дні, де мілко, лежить цеглина, вода над нею замерзає цікавим чином: лід розміром і формою повторює саму цеглину – певно, це пов’язано з тим, що температура цеглини, коли вона падала у воду, перевищувала температуру води. Бачив вальдшнепа на загальній доріжці. На полі сьогодні кроликів не було. Птахи дуже нахабні й голодні. У городі граки, зазвичай вони там не з’являються. На деяких примулах і поліантусах попри мороз – бруньки. З одного з в’язів стікає щось брунатне, схоже на сік, утворює великі бурульки, що нагадують іриски. Молоко, коли замерзає, перетворюється на щось дивне, таке як печиво з листкового тіста.

(Джордж Орвелл, Щоденник, Кн. 1, переклав з англійської Володимир Верховень (Харків: Фоліо, 2023), с. 267)