Зі щоденника Дмитра Донцова (1883–1973), українського політичного діяча, публіциста, літературного критика, який наприкінці січня 1919 р. перебував у Відні з дипломатичною місією:
Пропозиція Вільсона про Принцові Острови. Дуже добре! Панове, зайвий раз нагадують нам, що ми і ніхто інший є ковалі своєї долі. Вибрався з Липинським до Вишневського, але на жаль, він виїхав. Липинський пропонує їхати вдвох до Парижу і робити там політику просто в імени нашої партії. Найперше – припинити ту київську оперету, яку почав Винниченко. Говоритиму в цій справі з кн. Трубецьким. Липинського дуже болить недовір’я хохлів до нього. Казав, що руки в нього опускаються: – «Якийсь Перерепенко, що вчора був або чорносотенцем, або малоросом, більше має у них довір’я, ніж я». Оповідав як тяжко йому говорити з М. Лівицьким і з іншими.
(Дмитро Донцов, Рік 1918, Київ: документально-художнє видання, упорядник Кирило Галушко (Київ: Темпора, 2002), с. 131–132)
