Зі щоденника Олекси Ізарського (Мальченка) (1919–2007), українського письменника, літературознавця, перекладача, у 1956 р. – мешканця Лейквуда, штат Огайо, США:
Під час перерви, за креслярським столом, мені привидилася сцена з романа. Останні тижні я повертаюсь до писання, хоч і не пишучи ще нічого. В мої будні несказанно легко вплітаються фантазії й задуми. І – господарюють. Не звертають уваги на креслярський стіл. –Заглянув на чверть години до Міської бібліотеки, побачив низку книг – і зів’яв: усе це не про мене. Не довкола тих інтересів крутиться життя, що мені треба! – Бачив, як двоє хлопчат гасали замерзлим озером, краєм снігової пустелі. А вона небезпечна: місцями аж до берега підійшла темно-синьою річкою вода теплої течії. Навіть не річкою, а каналом: такі в неї рівні береги. Не рівні – чіткі. – Читаю Адамовича «Одиночество й свобода». Багато виписую в щоденник.
(Олекса Ізарський, «Висмики» з щоденників. 1940–1980-і роки (Полтава: Динамік, 2006), с. 22)
