assassins_cloak | Епізод 741: Іван Лисяк-Рудницький, 10 січня 1945 року

Зі щоденника Івана Лисяка-Рудницького (1919–1984), українського історика і публіциста, на початку січня 1945 р. – студента Німецького університету у Празі, який перебував у Берліні:

Я ще вчора зауважив, що сталося передучора нещастя: загубив десь велику коверту із кількома листами, м. ін. письмо Кітаями до Нім.-Японського Т-ва у Берліні (у справі приділу рижу) та моя власна графологічна експертиза, замовлена колись Генні Швенцер за досить грубі гроші. – Кинувся шукати за згубою (всюди там, де ходив передучора) й таки дійсно віднайшов її в одному ресторані, де обідав був з Рудком!

Передполудні склав візиту в Alexander-von-Humboldt-Stiftung (якої я є стипендіят від 4 років). Керманича, д-ра Ґепеля (Goepel) не було, говорив з його заступником. – Пішов до японського Т-ва та залишив листа Кітаями. Секретаря Т-ва не застав.

Після обіду, коли я саме сидів у Рудка, з’явився Пизюр, голова віденської «Січі» та проектований наслідник Рудка. – Решта дня перейшла в ноусівській атмосфері. – Насамперед ми в чвірку (Рудко, Ліщинський, Пизюр, я) поїхали за продуктами, які УЦК (конкретно: представник у Берліні, Голод) подарував членам Централі. Це були два великі тяженні лантухи всякого їстивного краму. – Від 6,30 у хаті Рудка коротке, летюче засідання Централі у зв’язку з Конгресом (обговорення порядку нарад). Крім попередніх: Пріцак («спуцований» нині вдруге) та Цимбалістий. Після засідання вже пізно було йти до ресторану, тому повечеряли у Ліщинського хлібом і кавою, коштуючи вперше приділених харчів (цукру, кондензованого молока). Пизюр був ще дуже втомлений з дороги, але на найближчі дні заповідається інтензивний обмін думок.

(Іван Лисяк-Рудницький, Щоденники, упорядники Ярослав Глистюк та ін. (Київ: Дух і Літера, 2019), с. 234)