assassins_cloak | Епізод 726: Володимир Отроковський, 26 грудня 1916 року

Зі щоденника Володимира Отроковського (1892–1918), українського поета і літературознавця, у 1916 р. – мешканця Києва, викладача приватної гімназії:

Читати лекції за гроші (на які треба жити) – не соромно, а справедливо. Лекції – це праця, творча – як і кожна інша, що потребує натхнення, як кожна справа, що її виконують з високою свідомістю. Але це праця, а не мистецтво; за працю отримать гроші (есенцію праці) – не соромно. Але розраховувати на дарунок мистецтва як на засіб добування грошей –дуже вже схоже на продаж любові. Адже й любов за плату – важка праця. Робота (лекції) – праця об’єктивна: кількість хліба, плоди, міцна й тепла тканина... А мистецтво (вірші, картини) – це дружба, любов, співчуття, релігія... Ця категорія містить той же елемент праці; за нього можна брати гроші (або інше добро), але не належить цього робити (тобто створювати буття суб’єктивних явищ) задля грошей; інакше – це шлюб задля приємності, дружба задля користі... А за картину або драму можна взяти гроші, як, люблячи, можна взяти й посаг.

(запис передатовано відповідно до григоріанського календаря)

(Володимир Отроковський, “Сонцесяйність душі. Щоденник”, у Рукопис. Український альманах спогадів, щоденників, листів, документів, світлин, під загальною редакцією Івана Дзюби, т. 1 (Київ: Криниця, 2004), с. 480)