assassins_cloak | Епізод 55: Ришард Ґаншинець, 24 лютого 1946 року

З листа Ришарда Ґаншинця (1888–1958), польського мовознавця, філолога-класика, у лютому 1946 р. – професора Львівського університету, до дружини Софії:

[...] З тижня на тиждень відкладають транспорт, а так мені залежить, щоб цей пакунок пішов. Але складно, потрібно мати терпіння. Тимчасом тут у домоуправах знову нагадують про протигази і сховища. Совєти переважно поробили у сховищах хліви для свиней і піднімають крик, що це значить, що не мають куди подіти свиней і т. д., але мусять звільнити сховище і беруть свиней до помешкання. Готується і військо, яке тепер уже займає великі склади товарів на вул. Жолкевського. Без сумніву, щось готується, надходить – це виразно видно – грозова хмара: може, з неї впаде грім війни, але хмара може і розпорошитися. У цю хвилину все можливе. Росія готова до війни. Дотепер студентське посвідчення звільняло від військової служби – зараз цей і подібні привілеї скасовано, отже, студентів кожної миті можуть покликати до війська. Заняття мають починатися від год. 15–20, хоча день уже довший.

Вчора побув марнотратником для себе: купив 2 кг цибулі (по 15 руб.) та 0,5 кг свинини за 50 руб., шпондер, який мені шикарно засмакував. Узагалі мені слід частіше їсти м’ясо; яєць цього місяця не було. Сестра секретарки Академії, де я працюю, повернулася з Казахстану зі скеруванням до Львова. Тут її не хотіли замельдувати, і мусила піти на село, звідки б її знову відіслали деінде. Все ж після довгої тяганини погодилися, що за 5000 руб. її замельдують. Мій викладач Домбровський (укр.) повернувся з Сибіру, але зі скеруванням до Станіславова, тому тут його не замельдували. Врешті зараз погодилися замельдувати його в підміській громаді, він знайшов собі помешкання на Збоїщах, звідки щодня витрачає ¾ год. на дорогу [...]

Москаль не витрачається ні на помешкання, ні на меблі, ні на білизну й одяг, тільки на їдло і передусім на пиття: неділя без пиятики це не неділя, зате потім готовий постити цілий тиждень, адже 1 літр горілки коштує 113 руб. У сусідньому будинку поселився московський капітан, у комфортному помешканні. Той раптом о 1 год. ночі дзвонить по сторожа, щоб відчинив йому двері на подвір’я. Здивований сторож питає його, чого він хоче на подвір’ї. Капітан прямо йому каже, що хоче справити потребу. На це сторож: «Але ж маєте туалет у помешканні!». «Я там не вмію, це для рєбят, а не для людей». І справив потребу на подвір’ї. Таке має часто траплятись у Львові. Правдивою річчю є те, що на останніх виборах одна виборча дільниця розміщувалася в IV гімназії на вул. Нікоровича. Комісія, щоби зробити все «культурно», відповідно до радянських гасел, в одному кутку зали поставила виборчі кабінки, в іншому (такі ж, тільки відділені фіранками) клозет «для жінок», «для чоловіків», але навіть відер не поставила. Москалі тією «культурною» інституцією користувалися так, що запах рознісся по залі. Наступного дня після виборів діти тієї школи мусили очистити той виборчий клозет [...]

(Ryszard Gansiniec, Notatki lwowskie 1944–1946, redakcja naukowa: Radość Gansiniec, Krzysztof Królczyk (Warszawa: Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 2020), s. 215–216. Переклад з польської)

Ілюстрація: Оперний театр у Львові, липень 1944 р. З ФБ-сторінки Гриця Совківа.