![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Зі щоденника Ольги Стрілець (Стрельцової) (1923–1974), української поетеси, письменниці, у 1944 р. – військовослужбовиці Червоної армії, командирки відділення:
Тільки було хотіла зосередитись, щоби після довгої перерви написати про багато що, як неподалік почався артобстріл. Наволоч клює. Ну, нехай. В супроводі «ансамблю» веселіше писати. За останні дні багато змін. Новий комдив і ряд командирів, які прийшли із гвардійської частини. Люди мене зрозуміли протягом двох днів: «Так, ви правильний шлях для себе вибрали, Ольго. Це в армії – рідкість. Переважно виходить одноманітно: живе з начальником, гарно одягається, й совість її не мучить». Я швидко з ними здружилася...
(Ольга Стрілець, Обпалена троянда: вірші та фронтовий щоденник, упорядкування та передмова Степана Пушика (Київ, Дніпро, 1990), с. 231)
