Епізод 475: Марія Струтинська, 19 квітня 1949 року

[assassins_cloak]

Зі щоденника Марії Струтинської (1897–1984), української письменниці та журналістки, у квітні 1949 р. – переміщеної особи в таборі Ландек в Австрії:

Знову роблю нашу малу грядку під вікном – учора, в другий день латинських свят, сіяла й садила. Були три чудові дні, непорочна синява над головами і така легкість у повітрі.

Люди виїжджають, приходять якісь інші. Ще завжди риються в землі, поліпшують свої перелітні гнізда. Але, спитаєш у коридорі знайомого інженера: «Ви не робите вашого городу?» – а він: «Ні, ми вже скоро поїдемо». І стане, все ж, якось важко на серці. Хоч знаємо, що й Канада – нічого доброго для нас. Учора, під упливом листа з Канади дочки Юрія Клена до матері (пише про духову пустку і чужість тієї країни) – нагло схотілося залишитися тут, в Европі, назавжди. Думала навіть декілька годин над тим, чи не варто б нам подбати про австрійське громадянство, що тепер не було б, може, важко: адже ж у нас, по мамі, добрі віденські предки, навіть з генералом Беринда-Чайковським, що мав полк свого імени. А по татковій лінії – той лікар Бурачинський, теж у ранзі генерала. Але потім, покинула ці думки: що було б, якби Австрія попала під большевицький «протекторат» чи щось ще гірше? Словом, це не може бути азиль для нас.

(Марія Струтинська (В. Марська), Далеке зблизька (Вінніпеґ: Видавнича спілка «Тризуб», 1975), с. 240–241)

Ілюстрація: співробітники Музею Івана Франка у Львові, 7 квітня 1941 р. Старша наукова працівниця Марія Струтинська стоїть друга праворуч.

Comments

[paserbyp]

Марія Струтинська (Навроцька) (1897–1984) ― письменниця, журналістка, громадська діячка, редакторка органу Союзу Українок «Українка» (1937–1939), співредакторка часопису «Наші дні» (1941–1942). З 1944 року жила в Філадельфії. Літературні псевдоніми: Віра Марська, М.Терен, М. С-ка, М. С. Авторка повісті «Буря над Львовом» (1944–1952), п’єси «Американка» (1977), збірки оповідань «Помилка д-ра Варецького» (1964), книжок спогадів «Далеке зблизька» (1975) і «Година в парку» (1964), численних нарисів, спогадів, есеїв, оповідань, які друкувалися в українських часописах в діаспорі.

А ще Марія Струтинська ― авторка низки цікавих есеївпро Івана Франка, людина, яка поруч із Петром Франком напровесні 1940 р. почала творити Музей письменника у Львові. Як згадувала перегодом сама Марія Струтинська, Музей тоді, крім директора Музею, сина Івана Франка, Петра, «мав трьох наукових робітників, двох екскурсоводів, секретарку та організатора, а потім і фотографа». «Не маючи великого, а то й ніякого досвіду в того роду праці, ми внесли туди наш піетизм до поета […]. П’ятнадцять місяців праці в будинку поета, в атмосфері його творчих зусиль і осягів, цей пієтизм тільки зміцнило й утривалило» (Марія Струтинська. Фрагменти із щоденника праці в літературно-мистецькому музеї Івана Франка у Львові (21 квітня до 27 липня 1940).

Нарис Марії Струтинської «Три тіні», який вперше побачив світ у часописі «Наші дні» (Краків). 1942. Травень. С. 7–8.

«Три тіні» Марії Струтинської ― це диптих про трьох жінок у житті Івана Франка. Перша частина диптиху ― «Бабуня Ольга» ― зворушливий спомин про Ольгу Рошкевич (Озаркевич) її внука Володимира Іванця, який, до слова, ненадовго пережив улюблену бабуню (Ольга Озаркевич відійшла в засвіти 1935 р., Володимир Іванець ― 1946 р.). Друга частина ― «Драматична зустріч» ― присвячена Целіні Журовській (Зиґмунтовській) й дружині поета Ользі Хоружинській (Франко), їхній такій несподіваній для обидвох зустрічі 1940 року в новостворюваному Музеї Івана Франка у Львові.