Епізод 444: Володимир Вернадський, 19 березня 1918 року

[assassins_cloak]

Зі щоденника Володимира Вернадського (1863–1945), російського та українського природознавця, філософа, який у березні 1918 р. перебував у Полтаві:

Вчора ввечері поширилася чутка про повну поразку більшовиків біля Ромодана, про те, що вони йдуть геть і тікають, і що вони випустили з в’язниць злодіїв та анархістів. Самоохорони розхвилювались і посилено зібралися. В дійсності все перебільшено – але зрозуміло, що їхні дні закінчуються. Взагалі вони тут зустрічають дуже озлоблене ставлення.

Однак за ними є люди, малознаючі, невігласні, які вірять їм і пристрасно прагнуть того, що вони обіцяють. Переводять це все на більш реальний вигляд, дати від більш маєтного менш маєтному, який житиме так, як жив більш маєтний. Замість одного буржуя буде кілька дрібніших і ще гірших. Сумна роль соціалізму, який зник при цій перестановці.

Обиватель починає замислюватись і про німця. Він йому забезпечить безпеку від убивств, насильств, явних грабежів – але потому? Складне доводиться переживати і у зв’язку з українізацією. Коріння ідейного співчуття нема; традицію перервано; буде пов’язуватися з такою ж зрадою батьківщині, як і більшовики, і відчуватись як насилля. Російська культура, якщо вона, як мені здається, розвиватиметься інтенсивно – може не боятися насильницької українізації. Навряд чи можна зараз створити тут що-небудь дуже міцне.

Працюю над жив[ою] реч[овиною]. Переживаю період критики і сумнівів: дуже багато слід працювати, щоб досягнути результатів. Відчуваю, скільки ще потрібно зробити. Але разом з тим зараз слід особливо не кидати творчу роботу.

Хочеться заглибитись у критику сучасного, пошук виходу. Безсумнівно, більше за все заважає зробити це моя робота над живою речовиною. Сьогодні був у більшов. книжковій крамниці, щоб купити дещо з поточної літератури. Враження величезної пропагандистської діяльності: завалюють народ цією літературою. Витратили мільйони. Як злий геній.

Читаю всуціль Достоєвського, і по суті вперше! І відчуваю велику насолоду від його ще перших творів, як «Білі ночі». Чи міг він написати їх після заслання. Або взагалі це міг написати тільки молодий. Відповідає моїй думці й відчуттям. Життя варте, навіть якби навіть один раз воно зіштовхнулося з нескінченним.

Читав видання Полт[авського] Досл[ідницького] поля, Engler u. Prantl. Natur. Pflanzenfam. I.

(Владимир Вернадский, Дневники 1917–1921: октябрь 1917 – январь 1920, составители Марина Сорокина и др. (Киев: Наукова думка, 1994), с. 60–61. Переклад з російської)