Епізод 438: Дмитро Браженко, 13 березня 1942 року

[assassins_cloak]

Зі щоденника Дмитра Браженка (1911–1943), вчителя історії та географії, у березні 1942 р. – мешканця села Авдіївка тепер Новгород-Сіверського району Чернігівської області, завідувача середньої школи:

Всі сьогодні ожидають старого. Ось уже майже два місяці пройшло з часу виїзду його з Авдіївки. Щось було 1 година дня як являється. Казалось що найбільше радості було в Валі, так уже вона реготала від радощі появи діда. Та тільки дід не був похожий на того діда що виїзжав. Тепер він явився бритим, стриженим і приніс одні кості та шкіру, та вошей, що тої полови. Наче солдати на муштрі, так і вони бігають по діду.

При таких умовах життя як він розповідає – хоч у кого заведуться. Майже два місяці пройшло, а ніразу не був у бані і не передівався. Спали як свині покотом на соломі. Харчі погані півбуханочки на два дні та якась юшка. До цього ще холод. Не думав мій старий, щоб ще прийшлося майже воювати. Був недалеко біля фронту. Чув канонаду. Потім всіх таких як він відпустили, забравши в них коней і вручивши їм пропуска.

До чого паскудна погода. Особливо з обіду розігралася. Вітер північно-західний. Сніг іде зверху і зриває з землі. Інколи так повіє, що за 100 метрів нічого вже не видно за хуртовиною. Дивує мене зараз поведінка одного учителя, який говіє. Треба було йому учора вечером відпустити учнів раніше, сьогодні утром пішов, і вечером раніше відпустив учнів та пішов до церкви. Думаю, що досить булоб сьогоднішнього вечера і завтра ранку.

(Ірина Еткіна, “Понорницький край Чернігівщини у 1942 році (за щоденником Дмитра Захаровича Браженка)”, Сіверянський літопис 5 (2014), с. 178–179)

Ілюстрація: краєвид Новгорода-Сіверського, 1942 р.

Comments

[paserbyp]

Дмитро Захарович Браженко народився у 1911 р. у с. Ново-Аврамівка Хорольського району Полтавської області. На початку 30-х рр. працював механіком МТС у селі Авдіївка Понорницького району Чернігівської області. Після цього проходив службу в лавах радянської армії. З 1936 р. працював вчителем історії та географії у Авдіївській школі, одночасно заочно навчаючись на історико-географічному факультеті Харківського педагогічного інституту, який закінчив у 1940 р. На час наступу німецьких військ на СРСР Дмитру Захаровичу виповнилося 30 років. Він був одружений, виховував двох доньок віком 4-х і 1-го року. У червні 1941 р. був мобілізований до лав Червоної армії. Потрапив на розгортання воєнного госпіталю у м. Ніжин, де працював на посаді помічника завгоспа. Оскільки фронт дуже швидко наближався до Чернігівщини, госпіталь евакуювали, а Д.З. Браженка відрядили до Понорницького військкомату, який відпустив його до особливого розпорядження. Наприкінці серпня Чернігівщина вже була захоплена німецькими військами. Впродовж 1941 р. школи на Чернігівщині не працювали, отже, автор щоденників змушений був працювати в колгоспі. Наприкінці грудня 1941 р. окупаційною владою був призначений завідуючим Авдіївською середньою школою та отримав завдання підготувати школу до навчання.

21 серпня 1942 р. Д.З. Браженко змушений був із дружиною та дітьми виїхати із села Авдіївки Чернігівської області до своєї рідні в село Ново-Аврамівку Хорольського району Полтавської області. Причиною переїзду стало посилення німцями репресій у селі Авдіївка, від яких постраждала родина дружини Євдокії. На Полтавщині отримав посаду директора школи в селі Вергуни, неподалік від рідної НовоАврамівки. Школа розпочала роботу тільки у квітні 1943 р., а у вересні Полтавщина була звільнена від німців. 8 жовтня 1943 р. Д.З. Браженко був мобілізований на фронт. У цьому ж 1943 р. Дмитро Захарович загинув на Ленінградському фронті в званні старшого лейтенанта.

Щоденник являє собою два великих зшитки з зошитів у клітинку і лінійку та окремий зошит із записами подій травня – червня 1943 р. (47 сторінок). До першого зшитка з 441 сторінки, що має тверду оправу з синього картону, увійшли записи, що велися починаючи з 22 червня по 31 грудня 1941 р. (на території Чернігівщини), а також з 1 січня по 8 жовтня 1943 р., за виключенням травня – червня (в Хорольському районі Полтавської області). До другого зшитка з 516 сторінок (без оправи) увійшли записи за 1942 р.: з 1 січня по 29 грудня. Записи робилися синім, фіолетовим та червоним чорнилом і подекуди олівцем. Назви окремих місяців автор виписував червоною фарбою прописними літерами розміром на цілу сторінку. Робив нотатки майже щодня, перерва у записах не перевищувала двох днів. Оригінал щоденників Д.З. Браженка нині зберігається у його доньки Ніни Дмитрівни Лазаренко та онука Анатолія Миколайовича Лазаренка…