![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Зі щоденника Галини Кузьменко (1897–1978), української діячки анархістського руху, дружини Нестора Махна:
Ночували в Святодухівці. Годин в 10 ранку виїхали в Туркенівку. Зупинилися в школі Лутая. Приймали дуже радо. Тільки що пообідали, коли чуємо на селі стрілянина. Вискочили надвір. Виявилось, що чоловік 25 кавалеристів вбігло в село з боку Успенівки й почали стріляти по наших. Вмент всі наші піднялися на ноги й вжарили по їх з кулемета, а чоловік 10 кавалерії погналися за ними. Вибігли за село на гору й швидко зникли за кряжем. Коли ж через декілька хвилин на кряж показалась цеп піхоти, а поміж піхотою кавалерія. Швидко на небосхилі стало показуватися все більше й більше війська, яке розсипалось в цеп й почало йти на Туркенівку. Виділилось чоловік 30 кавалерії й рушило лівим флангом в обхват. Наші хлопці, побачивши се, швидко вернулись. Ми стояли години півтори й наблюдали за ворожою цеп’ю. Вона зразу йшла, потім зупинилась, постояла й піхота стала збиратись в кучу. Видно було, що великої охоти наступати на село не було. Багато наших хлопців стояли за те, щоб дати бій, але багато було й проти. Ворогів було значно більше, та й в завдання наше не входило давати поки що боїв червоним, поки на се немає пекучої потреби. Ми виїхали з села. Ми ввечері поїхали в Шагарово, погодували коней і вночі виїхали через Гуляй-Поле й Варварівку на Башаул. Страшенно потомили коней й самі потомилися. Дорога дужі важка – сніг намок й почти половина його вже розтала. Ні санками, ні тачанкою їхати не можна.
(“«Свистали кулі над хатами». Щоденник Галини Кузьменко – дружини Нестора Махна”, у Нестор Махно, Сповідь анархіста (Київ: Книга Роду, 2008), с. 608–609)
