![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Зі щоденника Костянтина Самбурського (1867–1934), українського краєзнавця, псаломщика, у 1921 р. – мешканця села Гужівка тепер Прилуцького району Чернігівської області:
На заводській підводі звозив картини у приміщення заводської читальні. Привезено сюди картини з комсомолу. Вчителя і завідуючого волнаросвітою не виявилося вдома, і картини зі школи взяти я не міг. У комсомолі я дав розписку про прийняття картин. У Парафіївському виконкомі і в суботу, й сьогодні було багато людей. Комісари говорили по телефону, супроводжуючи розмови матюками. Було тут багато дезертирів з тих, рік яких демобілізовано. Комісар запитував Борзну, що робити з дезертирами. Зрештою, не отримавши відповіді, виматюкався й сказав: «Я їх відправлю в Борзну, хай там що хочуть з ними роблять».
На завтра мені обіцяли підводи. Щодо цього віддано розпорядження.
Цього року, кажуть, загинуло буряка 50 відсотків, а частина ще загине.
Кажуть, що з Києва везуть багато поранених. За Києвом десь бій. Кажуть, що в Києві чекають на Петлюру.
Ввечері був у парафіївського священника о. Олексія Підгорського, з яким я давно знайомий і якого давно не бачив. Він також сильно постраждав. Його обібрали, пограбували, і взагалі, як і інших священників, дуже смикали.
(запис передатовано відповідно до григоріанського календаря)
(Костянтин Самбурський, Щоденники. 1918–1928 рр. Гірка українська історія очима псаломщика з Гужівки, упорядники Віктор Моренець, Віталій Шевченко, переклад з російської Віталій Шевченко та ін. (Київ: Гнозіс, 2015), с. 257)
(Костянтин Самбурський, Щоденники. 1918–1928 рр. Гірка українська історія очима псаломщика з Гужівки, упорядники Віктор Моренець, Віталій Шевченко, переклад з російської Віталій Шевченко та ін. (Київ: Гнозіс, 2015), с. 257)
Ілюстрація: хата в Гужівці, де розташовувався музей старожитностей. Біля неї, вірогідно, стоїть Костянтин Самбурський. 1905 р.
