assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Лева Футали (1922–2007), українського військовика, у квітні 1947 р. – заступника командира сотні УПА «Ударники-2», учасника рейду до Західної Німеччини:

Великдень. Рано виходимо в ліс між Порубами а Волею Володз[ькою]. Тут є приготовані столи до спільного снідання. Відтак привозять харчі. Це все вкладається на столах. Священик посвятив і всі ми засіли до спільного снідання. Гумору [і] співу небрак[не]. Оркестра також грає. О год. 15-тій стійковий повідомляє, що ВП [Військо Польське] йде зі села Явірника в Рибне, Нетребку, Ясенів. К[оманди]р висилає рой. Ворона на край ліса робити заставу. Ворон пішов і зістав ранений. ВП втікло. Вечером ми зайшли до с. Поруб. ВП зійшло до с. Ясенова і тут лежало на становищах. Стрінулося з боєвиком Круком, опісля роє[вий] Калина стрінувся з ними. Ми кватерували до год. 3-тої на Порубах, опісля вийшли в Деляґівський ліс. Вже минуло 140 тижнів, як я попращався зі своїми Дорогими.

(Лев Футала – «Лагідний», Денники: 7 липня 1946 р. – 28 жовтня 1947 р., упорядники Ігор Гомзяк, Тарас Кузь, Володимир Бойко (Львів: Літопис УПА, 2020), с. 47)

assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Василя Горбачука (1929–2013), українського мовознавця, у 1962 р. – старшого викладача кафедри української мови Вінницького педагогічного інституту:

Вчора дід Яцик розповів про себе: «Де я тільки не був. Работав у Берліні. Ми записалися їхати на роботи, підписали контракт. Там усе було розписано: коли свято, коли неділя, чим кормитимуть, по скільки заплатять. Ми заїхали туди, то нас вже зустріли. Ми показали йому свою бумагу: він зразу сказав: це мої люди. А на Новий рік був такий указ, всіх одправити додому. Я чотири роки їздив туди.

Був у Пензі. Леніна бачив як ото вас бачу. Люди пхалися, добивалися побачити Леніна, я стояв і охороняв його. Якби не моя дурна голова, як пень, то я жив би, ніхто тут так не жив би. Всі, що тут живуть (має на увазі викладачів інституту), не бачили Леніна, тільки читали про нього. А я сам бачив. Але якби я не дурний, то взяв би справочку, що так і так, бачив Леніна, охороняв його, зараз ніхто й слова не посмів би мені тут сказати. Я все мав би, всім був би забезпечений».

Слухаючи, я придивлявся до обідраного і, незважаючи на стільки пережитого, врешті нерозвиненого співбесідника. Чим цей неграмотний і темний двірник керувався, коли ставав у ряди червоних?

(Василь Горбачук, Мої вінницькі дороги. Сторінки зі щоденника (1961–1966 роки) (Слов’янськ: Видавництво Б. І. Маторіна, 2014), с. 11–12)



Profile

assassins_cloak: (Default)
Плащ убивці

June 2025

S M T W T F S
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 161718192021
22232425262728
2930     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jun. 16th, 2025 01:41 pm
Powered by Dreamwidth Studios