![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Зі щоденника Василя Кудренка (1926–2007), уродженця села Балаклія тепер Миргородського району Полтавської області, у лютому 1944 р. – «східного робітника» в Берліні:
...Нарешті я знову відвідаю мою сестру Парасю. Я прийшов, але вона і сьогодні повинна працювати. Парася боїться, що я можу загинути під час бомбардування. Знову лунає повітряна тривога. І невдовзі відбій. Я обідаю у двоюрідної сестри і їду назад.
Я прогулююся і вечеряю. Потім іду до знайомих дівчат, але залишаюся там недовго. Грає музика, хлопці танцюють. Там є також французькі дівчата. Ми їх почали зачіпати, вони хотіли покликати поліцію і прогнали нас.
(Павло Стороженко, “«Слава Богу, сьогодні не бомбили!» Зі щоденника Василя Кудренка, українського хлопця, який був відправлений на примусові роботи до Німеччини”, Вітчизна 3–4 (2008), с. 139)
