assassins_cloak | Епізод 262: Володимир Вернадський, 18 вересня 1919 року

Зі щоденника Володимира Вернадського (1863–1945), російського та українського природознавця, філософа, у 1919 р. – президента Української академії наук:

Виїхав за жахливих умов. Завдяки випадку потрапив у вагон сім’ї Іслєнєва, який випадково виявився старим знайомим Вані Жедр[инського], з котрим їду. Товарний вагон. Маса багажу. Велика сім’я вся переїжджає на південь у Кубанську область. Важкі переживання під час більшовиків – окопні роботи, знущання, злидні – а потім усе ж відбуваються спроби відновлення колишнього життя. Багато знервованих, ослаблих від поганого харчування людей.

Величезна різниця з тим, як я їхав раніше. Починається відновлення життя. Вагон товарний належить командиру броньов. потяга «Генерал Корнілов» - Симону Пімен. Виноградову – політехнік, якого взяли на війну 1914 р., і весь час відтоді на війні. Все життя.

Учора весь день у клопотах. Стаття для «Об’єдн[ання]», зустріч з Мих. Фед. Базаревичем. Сушицький про Укр. унів[ерситет]. Василенко відпроваджував мене на вокзал, з ним про українські справи. Заходив у справах Музею гідролог[ічного] Буренін. Писав листи Брєдову (про Гідролог. музей), Спекторському, Кримському.

Дорога не налагоджена. На кожній станції безкінечне стояння на роз’їздах. Палять дрова. Стоять годинами. Їдуть добре.

Усюди мішечники. Везуть хліб до Києва. Ціни у Гребінці на хліб дорожчі за київські.

Виногр[адов] багато цікавого про Добров. Армію. Вірить, що Москву візьмуть, високо ставить Денікіна, брак сил для організації цивільного управління. Думає, що буде зимова кампанія.

Розмова про страх киян перед можливим приходом більшовиків. Київ вірить. Мені бачиться це неможливим, окрім випадку якого-небудь катастрофічного.

(Владимир Вернадский, Дневники 1917–1921: октябрь 1917 – январь 1920, составители Марина Сорокина и др. (Киев: Наукова думка, 1994), с. 136–137. Переклад з російської)