assassins_cloak | Епізод 236: Іванна Блажкевич, 23 серпня 1918 року (Reply)

Зі щоденника Іванни Блажкевич (1886–1977), української письменниці та громадської діячки, у 1918 р. – мешканки с. Залуква біля Галича, дружини директора місцевої школи:

Часто мені доводиться підіймати в банку гроші, призначені на допомогу для наших сіл, яку тепер вже звичайно розділяємо готівкою. Буває близько 100 000 корон. Це значить кілька кілограмів паперу. Хоч у мішок бери. Зазвичай складаю пакети банкнот у старий кошик, або цератову торбу і, прикривши газеткою, непомітно транспортую, щоб ніхто не додумався, що везу більшу квоту грошей. А то про клопіт не тяжко. Оноді вертала я зі Станиславова вночі, бо поїзд запізнився. Іду з галицької станції близько 2 год. по півночі. Сама-одна. Лиш якийсь військовий чалапає в ту саму, що я, сторону.

Сказано: вовк вовка не боїться, а чоловік на самоті не має довір’я до незнайомого товариша. А ще як з грішми чужими йде...

Щоб перервати неприємне сам на сам, здоровлю вояка, питаю звідки й куди йде. Довідуюсь, що це гуцул з Жаб’я, вертаючи з відпустки, йде на станцію жандармерії у Викторові. Розговорились ми. Я й забула, що гроші несу. Зайшли ми так під школу в Залукві, жовнір зайшов переночувати в хату та й спав до ранку в канцелярії, а я ока не зажмурила зі страху про гроші.

Дома застала я лист від німецького ветеринара Брізера, який в 1916 р. прирівнював українські пісні з «готентотськими», а тепер буяє по широких українських степах, наживаючись українським хлібом.

Про смерть фельдмаршала Айхорна пишуть часописи. Але мовчать про це, що взагалі німецьке військо топиться в українськім морю. Оповідав мені нині один німець, що на Україні двом-трьом німецьким жовнірам нема чого відлучатися від гурту, бо так їм «дядьки» спритно зроблять кінець, що слід за ними загине. Ніхто не взнає, де ділися. Певно, набридли «освободителі».

(Іванна Блажкевич, Жінка на бойовій лінії: спогади, щоденник (Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2017), с. 197–198)

Ілюстрація: Станіславів під час Першої світової війни, після бойових дій і руйнувань 1916 р.