![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
assassins_cloakЗ листа Францішека Смольки (1810–1899), польського юриста, політичного діяча, мешканця Львова, до початку березня 1849 р. – президента австрійського парламенту, до дружини Леокадії:
Ще не знаю, чи віддаватиму тут акти, чи ні. Я розпорядився спитати, та мені досі не відповіли. Піду ще сьогодні до міністерства, щоб довідатися. Може бути, що міністри з цієї причини в невеликому замішанні, тому що вчора мене запросили до Stadthauptmannschaft [міської адміністрації] і вказали, що пан військовий губернатор розпорядився, щоб мене питали, з якою метою я приїхав до Відня, і щоб я покинув Відень протягом 24 годин, якщо не доведу необхідність перебування тут. Тоді я розповів, навіщо приїхав, – мене просили, щоб vor der Hand [поки що] я нічого про це не говорив, оскільки може бути, що внаслідок свого пояснення я зможу побути у Відні ще кілька днів, – тож не занадто розголошуйте vor der Hand цю обставину. Близько 12-ої піду до Stadthauptmannschaft і дізнаюся, що буде далі.
Охоче побув би тут ще з тиждень, тому що маю можливість довідатися, що буде з провінційними сеймами і взагалі з розвитком прав, які нам надали. Я вже був у кількох колег, – мене всюди дуже люб’язно приймають в запрошують на вечори. Зізнаюсь, що ця опіка Уряду мене обурила, – я не розумію, в чому можу бути для них небезпечним чи незручним. Я питав, вони щось базікали про öffentlicher Charakter, – zu viel Aufsehen [публічний статус, – занадто багато уваги], і т. д., і т. д.... Я цього не розумію, зрештою, що я можу зробити, якщо люди на мене дивляться, хоча навіть уникаю бути там, де можна сподіватися великої кількості людей, крім театру.
Прато звільнили, але посадили до диліжансу й наказали їхати додому. Фішгофа ніби притягують до відповідальності wegen Hochverrat [за державну зраду] через жовтневі події, – та я переконаний, що йому нічого не можуть зробити, якщо тільки чинитимуть справедливо, бо вважаю його невинним.
Отже, був у міністрів, що були дуже незадоволені прикрістю, яку мені зробили; негайно написали з цього приводу до Stadthauptmannschaft. Потім був у Stadthauptmannschaft, де були у великому сум’ятті і просили, щоб завтра знову прийшов. Я впевнений, що залишуся тут, тому що моя присутність навіть необхідна для відкриття досі запечатаних актів der Reichstagspermanenz [безперервної роботи Райхстагу], під час консигнування яких я буду при здоровому глузді й хочу бути.
До мене приходять багато людей, так, що я буду змушений взяти ще одну кімнату, хоч це (в готелі Stadt Frankfurt) й коштуватиме збіса грошей, але що ж робити, треба показати, що колишній президент Сейму не лайдак. Смішно, що мене всі ще титулують Herr Reichstagspräsident [пан президент Райхстагу]. Уже здійснив кілька візитів, сьогодні піду до Піллерсдорфа та Кюбека.
Зробив страшні видатки. Твій годинник був таким непевним, що я постійно мусив віддавати його годинникареві, а особливо відтоді, як мені під час випадку з Латуром трохи розбили. Тож вирішив купити собі новий, циліндровий; віддав Твій годинник, за який не хотіли порахувати більше, ніж 12 флоринів, і доплатив 45 флоринів...
Не думаю, що я тут буду потрібен більше, ніж ще 8 чи 10 днів. Хотів би якнайшвидше виїхати, щоби вже бути у вас, – а по-друге, тутешній побут, зокрема als öffentlicher Charakter [як публічної особи], мені дорого обходиться.
