assassins_cloak | Епізод 802: Семюел Піпс, 12 березня 1667 року

Зі щоденника Семюела Піпса (1633–1703), англійського політика та чиновника, у 1667 р. – Секретаря актів Королівського флоту:

Піднявся і пішов на роботу, де провів увесь ранок, а мій лорд Бранкер був напрочуд тихим, жодного слова за весь день, що мене здивувало, бо я очікував, що він знову візьметься за справу Каркасса. Тим паче, що тут трапилося таке: Перкінса, який був найбільшим свідком проти нього, сер В. Баттен викликав, аби довести, що той справді належав до «Принца». Але під час допиту він показав себе радше дурнем, ніж кимось іншим, бо не міг дати жодного пояснення про те, коли прибув на корабель чи коли його покинув; сказав лише, що потрапив на ньому в полон до голландців. [...] Опівдні повернувся додому і там застав пана Ґудґрума, який навчав мою дружину, змушуючи її співати знову й знову та дозволяючи співати разом із ним, а не окремо, щоб виправляти її помилки. Цей спосіб навчання мені зовсім не подобається, і я навіть розгнівався через це. Але втішаюся тим, що, гадаю, вона навчиться співати досить добре й виконувати трелі в такт, що мене дуже тішить. Він пообідав з нами, а потім я пішов до офісу, де ми мали жалюгідне зібрання майже без жодної користі; після того розійшлися, і я пішов до свого кабінету та працював допізна з доброю користю. Потім додому повечеряти і в ліжко. Цього дня в нашому дворі лежав бідний моряк, ледь живий від голоду. Я дав йому пів крони і ми розпорядилися, щоб йому виплатили його квиток.

(The Diary of Samuel Pepys, Tuesday 12 March 1666/67, https://www.pepysdiary.com/diary/1667/03/12/. Переклад з англійської)