Епізод 521: Реня Шпіґель, 4 червня 1941 року

Зі щоденника Рені Шпіґель (1924–1942), мешканки Перемишля єврейського походження:

Вже! Маю скакати до неба! Мені все добре пішло, я все добре поскладала, хоча так взагалі дуже не вчилася. Отже, добре, маю перед собою вакації, довгі тримісячні вакації, і маю перед собою... пустку. Не знаю, але маю таке стале відчуття, ніби мені щось вимкнулося, щось закінчилося. І так мені якось дивно, що сама не знаю, що маю зі собою зробити. Вчора Зиґу був пречудовий. Але він теж якийсь дивний, якийсь інший, ніж усі хлопці. З одного боку, це дуже добре, але з іншого знову трохи погано... Знаєш, я постійно чекаю якихось випадків, чекаю, чекаю, доки здійсниться мрія, а якщо розвіється... то виїду до Городенки. Тільки знаю, знаю напевне, що сильно сумуватиму... Зиґусь!

Ти мені допоможеш, Булусь [так авторка називала матір], і Ти, Боже.

(Renia Spiegel, Dziennik Reni Spiegel. Życie młodej dziewczyny w cieniu Holocaustu (Warszawa: Prószyński i S-ka, 2020), s. 180. Переклад з польської)