Епізод 442: Федір Шевченко, 17 березня 1972 року

Зі щоденника Федора Шевченка (1914–1995), українського історика, у березні 1972 р. – члена-кореспондента Академії наук УРСР, директора Інституту археології:

Сьогодні відбулися загальні збори по виборах. На 10:00 сходилися всі до Вел. конференц-залу. Я би не пішов, коли б не було вказівки президента влаштувати на 3-му поверсі виставку – арх[еологічних] досягн[ень]. На виставці я і пробув до 14:00. Після пішов до Інституту. По дорозі від Шлепакова дізнався, які результати і про те, що мій «суперник» пройшов значною більшістю голосів.

День був важкий в тому відношенні, що одні мені співчували, а другі висловлювали своє обурення тим, що сталося. Хто-хто іменинник, а мені дісталося.

В кінці дня зустрів Б. М. Бабія. Поздоровл[яв] його з виборами. Подякував і сказав, що і мої справи в наступний раз поправляться.

Коли повертався додому, то зустрів К. Г. Гуслистого. Був легко випивший. Не хотів з ним говорити, бо знав, що він брав активну участь у проведенні «операції» проти мене. Я відверто йому про це сказав, згадавши йому і минуле ставлення до мене. Він сказав, що на цей раз незважаючи на пропозицію брати участь «в гадості» він категорично відмовився, а все робилося без нього. Я сказав, що є сліди його діяльності в документі, поданому в ЦК. Правда, він не підписав цього документу.

Хочу погодитися з пропозицією, яку висловив В. В. Цвєтков, щоб спец. комісія розібрала заяву яку подала «компанія» за підписом І. Компанійця. Правда, що це мені буде коштувати нервів. Подумаю.

(“І знову німа роль за сценою”, у “Істину встановлює суд історії”: збірник на пошану Федора Павловича Шевченка, т. 1, Джерела (Київ: Державний комітет архівів України, 2004), с. 599–600)