Епізод 342: Ежен Делакруа, 7 грудня 1856 року

Зі щоденника Ежена Делакруа (1798–1863), французького художника:

Треба спробувати пригадати неймовірний сюжет, про який я вже згадував; Ной і його родина приносять жертви після Потопу – тварини, розкидані по поверхні землі, птахи в повітрі, чудовиська, яких Бог у своїй мудрості змусив лежати напівпохованими під брудом, гілки дерев, усе ще важкі від води, тягнуться вгору до неба.

М. Меснар каже мені, що на його думку, зосередженість очей і мозку на кольорі значно збільшує втому, викликану живописом. Правду кажучи, я мушу почувати себе дуже добре, щоб мати змогу малювати. Це не так необхідно при писанні; ідеї приходять до мене навіть коли я хворий, і поки я спроможний тримати ручку, я можу писати, але все інакше, коли я за мольбертом, з пензлем у руці.

(The Journal of Eugene Delacroix, translated by Lucy Norton (London: Phaidon Press Limited, 1995), p. 345. Переклад з англійської)