Епізод 198: Марія Башкирцева, 16 липня 1874 року

Зі щоденника Марії Башкирцевої (1858–1884), української художниці й письменниці, яка мешкала у Франції:

Згідно з моєю теорією про перенесення любові вся сума її, якої я володію, зосереджена тепер на Вікторі, одному з моїх собак. Я снідаю, а він навпроти мене поклав на стіл свою велику гожу морду. Любитимемо собак, самих лише собак! Люди й коти – недостойні тварюки. А поза тим собака – брудний, він жадібними очима слідкує за тим, як ви їсте, він прив’язується за те, що його годують. Однак я ніколи не годую своїх собак, а вони люблять мене. А Пратер, який покинув мене через ревнощі до Віктора і перейшов до мами!.. А люди – хіба вони не чекають так само датки, хіба вони не такі самі ненажерливі й продажні?

(Мария Башкирцева, Дневник (Москва: Рипол Классик, 2017), loc. 27 of 391, Adobe Acrobat Reader. Переклад з російської)